LESSON

Де починаються права людини: Уроки історії і сучасні підходи

Lesson By: USC Shoah Foundation
Grade Range: 9-12

Тема 2. Право на життя

X Close

Ірина Максимова

Language: Ukrainian

  • Ірина Максимова

    Language: Ukrainian

  • Микола Верхоглядов

    Language: Ukrainian

Життя — це самоочевидна  і найважливіша цінність. З точки зору будь-якої особистості життя є такою властивістю  людини, яка не потребує ствердження. Там, де це право не забезпечено належним чином годі й говорити про інші права. Однак правове забезпечення права на життя має свою історію, суспільний та індивідуальний вимір. Це фундаментальне право припустимо розглядати у двох аспектах:

  • по-перше, як право особи на свободу від будь-яких незаконних зазіхань на життя з боку держави, її представників або приватних осіб;
  • по-друге, як право особистості вільно розпоряджатися своїм життям.

Стаття 27 Конституції України говорить «Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави — захищати життя людини».

Ця норма міститься в усіх основних міжнародних документах з прав людини. В той же час це право слід розуміти як безпосередній захист людини від свавільного позбавлення життя з боку держави, а також обов'язок держави забезпечити прийняття та дію законів, що передбачатимуть кримінальну відповідальність та покарання за злочин позбавлення життя, використання попереджувальних та захисних заходів з боку державних органів, коли така загроза для життя існує.

Стаття 2 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод говорить, що право кожного на життя охороняється законом. Це означає, що над державою тяжіє обов’язок зробити усе для того, щоб людське життя лишалося у безпеці.

Протоколом №6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1983 року, ратифікованим Україною в 2000 р., було заборонено смертну кару. Ідея, спільна для всіх правових систем Європи, полягає у тому, що в сучасних умовах смертна кара не вписується в рамки правосуддя (лише Білорусь, яка не є членом Ради Європи і тому не підлягає загальним правовим зобов’язанням,  зберігає у законодавстві смертну кару). Проте лишаються випадки, за яких можливі дії, що можуть призвести до передбачуваної смерті особи, що також обумовлено законом.

Україна належить до «серця Європи», яке історик Тімоті Снайдер назвав «кривавими землями», що охоплюють простір від центральної Польщі до західної Росії, включаючи Прибалтику, Білорусь та Україну, та на які зійшло масове насилля  у небачених в історії масштабах. Саме тут посеред ХХ століття нацистський та радянський режими вбили близько 14 млн людей[1]. Аналіз трагічного минулого, свідчень про вбивство та дегуманізацію нацистами в роки Другої світової війни, більшовицьких репресій дає можливість  не лише зрозуміти цінність людського життя через  емоційну причетність до свідчень конкретних людей завдяки відео інтерв’ю жертв нацизму та сталінізму,  а й усвідомити важливість права на життя як юридичної норми, що спирається на першоцінність людини, а не влади чи інших суспільних атрибутів. Шляхом аналізу ситуацій учні отримають можливість зрозуміти суть права на життя в історичному та сучасному правовому контексті, а також відповідальність держави за забезпечення права на життя. За можливості  вивчати пропоновану тему у системі занять, можна проводити внутрішньокурсові зв’язки з темами, присвяченими свободі від дискримінації, праву на повагу до приватного та сімейного життя та праву на справедливий суд.



[1] Тімоті Снайдер. Криваві землі. – Київ: Грані-Т, 2011. С.2