Українські вчителі зможуть використовувати відеосвідоцтва зі студентами, які постраждали від війни

Через військовий і політичний конфлікт, що триває, багато українських школярів знаходять спільне з тими, хто пережив Голокост: вони переживають страх і непевність війни. 

Регіональна консультантка Фонду Шоа Університету Південної Каліфорнії в Україні, Анна Ленчовська, говорила про особливі потреби цих школярів на тренінгу для 20 вчителів 24 березня у м.Києві. Темою тренінгу, що проводився на запрошення Деснянського районного управління освіти було: «Як використовувати відеосвідчення про війну в класі, де є підлітки-свідки воєнних дій?»

Тренінг є частиною ініціативи «Шлях до свідчень» Фонду Шоа, в якій Інститут співпрацює з освітніми партнерами для розробки навчальних модулів для досягнення специфічних освітніх цілей.

Учасники тренінгу викладають історію та правознавство. В кожному з їх класів є учні, які виїхали з Донецької та Луганської областей через війну. Деякі учні травмовані тим, що стали свідками військових дій, чули вистріли та вибухи. Іноді в класах зав’язуються дискусії між переселенцями та їх друзями з Києва, чиї батьки служать в регіоні АТО.

Оскільки теперішня ситуація є дуже напруженою, а на учнів війна вплинула особисто, вчителі говорять про труднощі викладання теми Другої світової війни, особливо тем евакуації та окупації.

Під час двохгодинного тренінгу Ленчовська представила вчителям Архів візуальної історії і методику використання свідчень в класі. Вона показала частину свідчення Міргазіма Сабірова, в якій він розповідає про довоєнний Київ і окупацію, та обговорила з вчителями способи, якими вони можуть включити свідчення до свого викладання тем Другої світової і Голокосту.

«Свідчення Міргазіма Сабірова допомогло мені звернути увагу на ті можливості, які дають свідчення очевидців: незважаючи на те, що він маленьким хлопчиком став свідком жахливих подій, рятував свого друга, ці часи були дуже травмуючи ми, ця людина вижила,» - сказала Ленчовська. «Дивлячись і обговорюючи це свідчення з учнями, вчитель може фокусуватися на факті виживання, на особистій історії та способах, які допомогли хлопцеві та його родині пережити окупацію».

Деякі вчителі надають перевагу роботі з статистикою та іншою об’єктивною інформацією, щоб не наражатися на ризик ретравмування школярів емоційним змістом, проте є й такі, які вважають, що саме зараз потрібно використовувати свідчення в українській школі. На їхню думку, саме зараз в Україні відеосвідчення можуть стати ефективною платформою для розмови про особисті вибори під час окупації та фокусуванні уваги на стратегії збереження життя.