Institute News

Відеосвідчення долають кордони: українські, грузинські та вірменські вчителі обговорюють ідеї

1 жовтня 2010

 

У липні Анна Ленчовська, регіональний консультант Інституту в Україні, та Олександр Войтенко, вчитель історії та освітній тренер, і партнер Інституту Фонду Шоа, провели воркшоп під назвою „Сила відеосвідчень у формуванні історичної пам’яті” для тридцяти двох вчителів з Грузії та Вірменії. Воркшоп був частиною міжнародного міжетнічного семінару „Джерела толерантності”, спрямованого на формування толерантності серед дітей і молоді, який відбувся 1-5 липня у Бакуріані, Грузія. 

Під час тренінгу Ленчовська та Войтенко продемонстрували групі освітян різного профілю використання відеосвідчень з архіву Інституту, ґрунтуючись на інноваційних методиках, розроблених в освітніх ресурсах Інституту, „Назустріч пам’яті” та „Голодомор в Україні 1932-1933: людський вимір трагедії”.

„Назустріч пам’яті” – мультимедійний навчально-методичний посібник за авторством Войтенка та Михайла Тяглого – є першим освітнім ресурсом в Україні, який використовує відеосвідчення як педагогічну техніку. Посібник створено як супроводжуючий матеріал до документальної стрічки про Голокост в Україні „Назви своє ім’я” для вивчення історії Голокосту в Україні через серію з одинадцяти тематичних модулів.

„Назустріч пам’яті” створено на допомогу вчителям різних дисциплін – історії, права, етики, громадянської освіти, філософії, літератури та інших предметів – і їхнім учням для розуміння історичних подій через роботу з фрагментами фільму, аналіз фотографій, читання літературних текстів і  тлумачення історичних документів. На відміну від чисто хронологічного підходу до викладання історії модулі посібника торкаються тем стереотипів, моральної відповідальності, свободи, вибору, дискримінації, пропаганди, ксенофобії, толерантності, демократичного співіснування, ролі сторонніх спостерігачів, пожертви та спротиву. Ці теми з історії Голокосту в Україні є актуальними і на сьогодні.  Учбові матеріали та методичні вказівки посібника можуть бути використані на уроках історії в середній школі, а також при вивченні спецкурсів з суспільних дисциплін і в позакласній діяльності. Через аналіз первинних і вторинних джерел  і роботу з фрагментами фільму, учні дізнаються  про існування інформаційних пробілів в історичних записах та навчаються цінувати роль суб’єктивності у конструюванні історії.

Цей навчально-методичних посібник та освітня програма стали можливими коштом Фонду Віктора Пінчука.

„Голодомор в Україні 1932-1933 років: людський вимір трагедії”. В програмі українських шкіл тема Голодомору є порівняно новою, зважаючи на складність і контроверсійність. Замовчуваний у радянські часи, факт голоду був офіційно визнаний урядом УРСР лише у 1987. Причини голоду є темою соціально-політичних та наукових дискусій. Зі здобуттям Україною незалежності в 1991 році, Міністерство освіти визнало критичну важливість розробки відповідної методології для викладання цієї теми, проте станом на 2009 рік не було розроблено жодного посібника для вчителів на національному рівні.

Під час інститутської програми „Назустріч пам’яті”, проведеної у 2007-2008 роках, вчителі постійно висловлювали потребу у нових ресурсах, присвячених Голодомору.  Відповідаючи на потреби вчителів, Інститут розробив мультимедійний урок „Голодомор 1932 – 1933: людський вимір трагедії” для вчителів загальноосвітніх шкіл в Україні. Ґрунтуючись на відеосвідченнях тих, хто жив під час Голодомору – в архіві Інституту зберігається приблизно 800 свідчень, де розповідається про тему Голоду – трагедія розглядається в уроці з двох різних перспектив: через призму офіційної історії та сприйняття пересічних людей, безпосередніх учасників подій.

Продовжуючи педагогічний підхід, застосований у „Назустріч пам’яті”, посібник „Людський вимір трагедії” мотивує учнів до розуміння історії через аналіз відеосвідчень у поєднанні з багатьма іншими історичними джерелами. Цей урок також ставить на меті розвиток історичної емпатії та спонукає учнів до роздумів про історичний досвід через слова і голоси тих, хто пережив ці події. В доповнення до аналізу історичних фактів Голодомору, учням пропонується обговорити його вплив на сучасну Україну та дослідити способи, якими люди вшановують пам’ять тоталітарних режимів в Україні і по всьому світу. Цей критичний зв’язок з сучасністю розвиває самостійне і критичне мислення учнів про контроверсії навколо теми Голодомору. Додатковим ресурсом є спеціально розроблений учнівський компонент, де учням пропонується дослідити доступну інформацію про голод та зробити висновки, ґрунтуючись на цьому дослідженні. 

На додаток до цих ресурсів Ленчовська та Войтенко представили вчителям зміст Архіву Візуальної історії Інституту, який стосується до Грузії та Вірменії. В архіві зберігається приблизно 52,000 відеосвідчень тих, хто пережив Голокост і інших свідків, зібраних у 56 країнах і записаних 32 мовами. У своїх свідченнях, окрім спогадів про Голокост, респонденти розповідають про своє довоєнне та післявоєнне життя, таким чином пропонуючи унікальне джерело безцінної інформації про життя в ХХ сторіччі. В  94 відеосвідченнях (шість з яких було записано в Грузії) ті, хто пережили Голокост і ті, хто надавав допомогу або визволяв табори, розповідають про свій досвід в Грузії до, під час та після Другої світової війни. Крім того, 25 свідчень з архіву містять інформацію про довоєнне, воєнне і післявоєнне життя у Вірменії. Вчителі можуть використовувати ці свідчення для розробки власних ресурсів, впроваджуючи інноваційні методи викладання через мультимедіа і збагачуючи освітній досвід учнів місцевим матеріалом. 

„Джерела толерантності” є спільним проектом Євро-азійського єврейського Конгресу та Конгресу національних громад України.

Read in English.